Розлучення.

[julia]

:погано:А на руках ще й маленька дитина.
Не змогла я більше терпіти тих образ , знущань, його лінивства, байдужості до мене й дитини. Ні сімейного забезпечення ні просто людських стосунків.
А я ще молода, просто хочу жити. А не бути загнаною "Гувернанткою" і "Домогосподаркою" для нього.
Важко починати все спочатку.
Поділіться досвідом, бо на душі дуже важко :погано:

[Лiлiчка]

То ти т1льки думаэш розлучатись чи вже розлучилась?
Розкажу свою icтор1ю:
Коли мен1 було 20 рок1в я мала дуже 1 дуже класного хлопця, любив мене понад усе. На той час ми з ним вже зустр1чались 4 роки. Що я т1льки не просила 1 що я т1льки не вимагала в1д нього, уяви - в1н вс1 мо1 нереальн1 захцянки виконував. В один прекрасний день я познайомилась з 1ншим 1 такий мен1 хороший був, хоч вс1 мене застер1гали, бо знали що це нещастя не для мене (я зак1нчувала 1нститут, працювала у Львов1 на робот1, тобто все що я хот1ла, як1 ц1л1 у мене були, того досягала). була в мене одна мр1я, яку мен1 потр1бно було вт1лити в життя: вийти зам1ж у вересн1 2006 року. Це я збиралас я зробити з хлопцем якому в1ддала 5 рок1в життя. Але так все закрутилося, в голов1 мо1й мозок замерз, заснув, в1дключився 1 я з ним розб1глась та так швидко. Приходив просив, кв1тами засипав, на кол1нах стояв (кажу правду як було) - не чула його. БО ЗУСТР1ЛА ТОГО ЭДИНОГО. 1 не пов1рете, але вийшла зам1ж у вересн1 2006. Через три дн1 по вес1лля м1й коханий пропив вс1 вес1льн1 грош1. для мене це було не зрозум1ло. ябагато з ним говорила, питала 1 т.д. А дал1 п1шло: пянки, гулянки, обзивалки, я ваг1тна, в мене робота, в мене обовязки, а в1н вдома, правда т1льки вноч1, далеко за п1вн1ч. Думала зм1ниться, думала звикне до с1м1, але де там. Життя ставало страшним 1 ще страшн1шим. Родилися дитинка, н1чого не м1нялось, а ще б1льне ускладнювалось. В р1к дитина обпеклася 1 ми м1сяць лежали в л1карн1, за цей час КОХПННЯ МОГО ЖИТТЯ ганяло по вс1х н1чних клубах 1 по1ло соб1 под1бних. Коли з л1карн1 при1хала то була в шоц1. а дал1 по1хало: немаэ вдома 2-3 дн1 вдома, грошей немаэ, явийшла на роботу, правда неоф1ц1йну, з невеликим зароб1тком по 2 год в день, за п1в рок я посив1ла - мен1 25 рок1в, сварились жахливо сл1в не вибирали 1 в один прекрасний день п1сля сварки в1н п1шов, сказавши ЩАСЛИВО. П1в року потому в1д нас т1кав, до дитини не п1дходив, пот1м прокинулись батьк1вськ1 почуття, а дал1 зникли знову. Пройшов р1к як в1н п1шов, скажу чесно я в1д1йшла, але СТАЛА СТРАШЕННО ЗАКОМПЛЕКСОВАНА. Я не можу н1 з ким познайомитись, вс1х хлопц1в, чолов1к1в я в1дсилаю або кепкую з них. Сама ж в1дчуваю невпевнен1сть, пост1йно незадоволена собою, в1дчуваю, дискомфорт 1 у вс1х чолов1ках бачу монстра. А ДО ОДРУЖЕННЯ Я БУЛА САМОВПЕВНЕНА, ДЕЩО ЗАРОЗУМ1ЛА, ЗНАЛА СОБ1 Ц1НУ, в м1ру самокритична + самодостатня особист1сть, карэристка. Зараз я повна протилежн1сть. Як повернутись до себе минуло1 я не маю н1якого уявлення.
Для чого я тоб1 так багато написала ти думаэш?!!!! а тепер слухай пораду: якщо ти зможеш це перетерп1ти, витримаэш, за рок1в 5-10 все зм1ниться, бо здоровя дасть чути, то терпи. Терпи через дитинку, ти НЕ УЯВЛЯЭШ ЯК ТЯЖКО КОЛИ Т1 МАЛЕНЬК1 ОЧКА ДИВЛЯТЬСЯ НА ТЕБЕ 1 ПИТАЮТЬ КОЛИ ПРИЙДЕ М1Й ТАТКО. 1 В ТОЙ МОМЕНТ ТИ В1ДЧУВАЭШ НЕПОВНОЦ1ННОЮ, ТАК ЯК НЕ ЗМОГЛА ДИТИН1 ДАТИ ОСНОВНОГО НА ТОЙ ЧАС - ПОВНО1 С1М1. тАК як маленькому янголятку всер1вно як називаэ тебе чолов1к : сонечко чи сучко. Дитя не розбираэ, а знаэ що маэ бути тато 1 мама 1 т1льки тод1 воно в1дчуваэ себе захищеним. Моя дорога свекруха сказала мен1 потерп1ти до 40 рок1в. а тод1 будеш жити як в Бога за пазухою, до 40 я би не дожила, я кажу правду, нерви мене з1ли, 25 рок1в а я наполовину сива. жах. зваж вс1 за 1 проти, а ОСНОВНЕ ГОВОРИ ЗНИМ , ЧОГО ХОЧЕ В1Н, ЛОВИСЬ ЗА КОЖНУ СОЛОМИНКУ, НАМАГАЙСЯ ВТРИМАТИ ШЛЮБ ЗАРАДИ ОДНОГО - Д1ТЕЙ. ВСЕ

[Kiris]

так, я прошла через це і це дуже боляче - розуміти, що той, хто вчора тебе любив більше за життя - тепер став байдужим, іншим. Просто треба знайти в собі сили йти далі. В тебе все получиться та я вірю, що ти зустрінеш свого чоловіка мрії

[kazhanchik]

Якщо доведеться втримати чоловіка хоч 1 раз, то 2-й раз - питання часу. Він або всерівно піде, або у вас не будет все добре...
Прикро, але це так.
Головне пам’ятати, що проблема не в тобі. Чоловікам постійно чогось бракує! Просто є нормальні, які тримають свої амбіції в межах розумного. А є егоїсти, але їм ти не вгодиш ніколи. Завжди буде щось не так.
Живіть для себе і для дітей!!! Боляче, але з часом біль минеться. :дзеркальце:

[Емма]

Заради цієї ж маленької дитини найважливіше- це спокійна нормальна атмосфера в сім*ї. Можливо зараз тій мацьопі і всерівно як тато називає маму, але точно не є добрим , щоб дитина змалку звикала до такого звертання до мами. А ще варто подумати про те, яку власну сім*ю буде уявляти це маля, коли підросте. Невже ви хочете, щоб така як ваша була для дитини нормою? І невже на питання "де мій тато" можна вважати кращою відповідь "піду пошукаю в якоїсь коханки" чи "прийде вночі п*яний", ніж , приміром, "прийде, як завжди, в неділю щоб з тобою погуляти." Чи не набагато краще недільний тато ніж монстр в хаті кожного дня? Чому ви всі так хапаєтесь зберегти сім*ю заради дитини, адже ви не єдині, хто розлучився. А для дитини набагато краще бачити спокійну вріноважену маму, ніж посивілу і затюкану до нервових зривів. Тримайтесь!

[LeeVan]

Не отвечала в этой теме потому, что многие ответы(и мнения) можно прочитать в теме Зрада [Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]).
Могу сказать тут одно - поскольку такова ситуация, описанная выше, кажется на сегодня банальной , значит, больно общество. Утрачена не только суть понятия- "институт брака", но и само понятие.
Сегодня, когда понятия порядочности, верности, ответственности не котируется, чего можно ожидать от мужчин? Чего они стОят? Ничего.Это - пустышки, и ничего из выше перечисленного ожидать от них не стоит. Плюнуть и забыть! Все , что не делается - к лучшему! Это должно стать жизненной позицией, которая поможет изначально пережить такую ситуацию, а потом прийти именно к пониманию данной жизненной позиции)))

[kozadereza]

я давно розлучилася з першим чоловіком, але скажу відверто, все пам*ятаю, забути важко зраду, брехню, друзів які все знали і нічого не говорили, скажу що НЕ ТРЕБА НІЧОГО ТЕРПІТИ, заради дітей теж, бо жити в постіному сканділі, негативі, чеканні що все наладиться, а може й ні, не можливо, мати стане знервована, деприсивна, психічно хвора, краще одній з дитинкою, і життя наладиться, і чоловік зустрінеться хороший