бери поки не пізно, з життя
Не будьте суворі, я не письменник, просто хочу щоб всі знали, як жити не треба, хоча може я один такий………((((((((((((
Я розпочну свою історію з 2000-их років, коли я навчався в 5-му класі звичайної сільської школи… я з дитинства був не досить привабливим малим, мені ніколи не подобалася моя зовнішність: трішки кривий ніс, криві зуби, неслухняне волосся, яке коли відростало досить середньо, то робило з мене щось схоже на кульбабу під час свого цвіту парашутиками….., а ще я був доволі повним, я б сказав би, що жирним…… І це все мене гнітило і ростило дуже закомплексованим……. Я полюбляв дивитися з далеку на однокашниць, в яких краса набирала більшого обсягу ніж в решти….. я й гадки не мав, що багато що зміниться за роки мого життя…. Спочатку я запав на Танюшу, яку я вважаю красунею і досі, вона подобалася не лише мені, безліч хлопців хотіли з нею дружити….
А я навіть і не вмів з нею говорити нормально…. Вічно верз якусь фігою з переляку….
Після неї мені подобалися інші дівчата, їх було досить…. До 9-го класу я трішки пішов на поправку, витягнувся, почав займатися собою, хоча це було дуже важко!!!!!!
Вже тоді мені почала подобатися Настьона, яку я зовсім не помічав до того…..
Вона не була якоюсь там барбі, хоча для мене вона була красунею, да й навчалася вона на відмінно, що призводило до того, що я часто в неї списував, хоча сам доволі добре знав відповідь….мабуть просто хотів бути поближче до неї…. Вже тоді вона почала зустрічатися з нашим однокласником, і моїм другом… Я не хотів їм заважати, бо з ним я бачив її щасливою, і тому намагався просто прибрати свою прив’язаність… що в мене зовсім не вийшло, хоча в мене вийшло замінити ззовні свої «почуття» на смішки і жарти до неї…..до яких вона відносилась з окремим ентузіазмом, що гнітило мене ще більше….
Через деякий час, а це вже був 11-ий клас, мене вразила на повал новина про те, що вона почала зустрічатися з іншим моїм другом, якому я багато чим завдячую…. Але саме через те, що Настьона опинилася в моєму оточенні, я побачив, що вона лише «пустишка», яка мені абсолютно не потрібна, і я не міг зрозуміти чому я себе так картав і ненавидів за свої «почуття»…. Зараз мені стає це навіть смішно….
Ще в тому самому 11-му класі мені запала в очі інша однокласниця, імені якої я згадувати не буду….)))
Я ніяк не міг зрозуміти, що вона за людина, бувало навіть конфліктував з нею…..
Хоча згодом ми почали доволі добре з нею спілкуватися….. Одного разу я просто зателефонував їй начебто просто так, ця розмова затягнулася на кілька годин, а згодом ми часто почали говорити ні про що по телефону цілі ночі ….. любив сидіти на вікні, зустрічати світанок і слухати її голос…
Одного дня після дискотеки просто напросився до неї на чайок, так я почав заходити до неї і ми разам зустрічали світанки…. Саме образливе, що я не міг її навіть обійняти, адже ми лише друзі….
Пройшов час, і ми попрямували по різних стежках…. Я поступив у заклад, з якого я міг поїхати лише на вихідні…. І то не завжди…. І ми почали спілкуватися по мобільному, і то дуже рідко…. Мені було боляче не бачити її, але я не казав її нічого… не хотів говорити про свою прив’язаність, я не говорю про кохання, бо не довіряю цьому слову….
Я виривався у звільнення з усіх сил, аби просто побачити її на дискотеці, типу випадково…
Я вирішив, що буде краще, якщо я обірву весь зв'язок з нею….. але мені це не дуже вдалося, руки так і просили набрати номер…. І ось я рішився.. приїхав, прийшов на дискотеку, а її все не було, я чекав до двох годин ночі, і ось вона прийшла!!!!!
Я взяв її за руку і повів на вулицю… якусь хвилину ми просто мовчали, а потім я просто поцілував її в губи, цілунок тривав лише мить, але по її очах я зрозумів, що вона давно його чекає…. Ще через мить я прошепотів їй прощання назавжди, і після того я більше не приїжджав так часто, і не заходив в ті місця , де міг з нею зустрітися….
Я вбив свою прив’язаність, після того я не міг нормально спілкуватися з іншими дівчатами, бо починав думати про неї…..
Я змарнував своє життя присвятивши себе службі Батьківщині, і залишився один назавжди…. Іноді по ночах пробиваються сльози, але вже пізно)))))))))))))))))))))))))))))))))))))
|
Лінійний вигляд
